Подорож у часі до бедуїнів Сахарu / Travel back in time to the Bedouins in the Sahara

Спека

Сахара

Червоні гори.

Узбережжя Червоного моря починає зникати із горизонту. Наше Jeep Safari обіцяє бути захоплюючим!

Перша зупинка - Міраж. Сонце розігріває повітря до атомної температури і саме в цей момент, коли вода здається неймовірним дивом для безмежних просторів піску, на горизонті з’являється озеро. Коли дивишся на це озеро із даху джипа, озера як не було! Але стає зрозуміло наскільки легко пустеля може ввести в оману, коли температура досягає +35С і води із собою лише 1 літр на наступних кілька годин.

В Сахарі свої правила виживання. Наявність води, арафату і сонцезахисного крему зробить вашу подорож комфортною. Тому завбачливий гід пропонує нам придбати Арафат-шарф, який на за одне зав’язують в єгипетському стилі. Шакрам – відповідаю я і пробую оцінити мій новий арабський стиль в боковому зеркалі авта!

Подорож триває в напрямку Червоних гір. Нас час від часу підкидає до стелі, але це лише додає адреналіну і ми підбадьорюємо водія - Jalla, jalla! Краєвиди вражають, ми минаємо кілька караванів джипів і квадрациклів. Сахара манить до себе міліони туристів.

Поселення бедуїнів з’являється за одним із гірських пагорбів. Спочатку не зрозуміло куди ми саме приїхали. Кілька кам’яних павільйонів із тростиновим дахом. Неподалеку сидять кілька бедуїнів і насолоджуються кальяном. Єдине, що нагадує про 21 століття – сучасний туалет і це лише для туристів. Як виглядає туалет бедуїнів нам так і не показали.

Гід веде нас дальше знайомити із культурою і традиціями найстарішого народу пустелі, де закони і звичаї незмінні на протязі багатьох століть.
Бедуїни – кочівний народ і живуть вони там, де верблюд –друмедар знайде воду. Для цього верблюду не дають калька тижнів води і після цього випускають в пустелю. Верблюди відчувають воду і лягають в томі місці і якщо наступний верблюд ляже в тому ж місці - там і копають криницю і поселяються. Вода - це життя! Для бедуїнів ця фраза має особливе значення. Якщо вони живуть на одному місці менше 2 років, то їх хатинки із тростини, 3 роки – деревяні, 5 років – камяні. Поселення в якому ми були нараховувало 130 жителів. Жінці, як правило, чоловік має після одруження подарувати приватний бізнес – верблюда, або машину для прядіння, супермаркет! Життя тут не змінилось за останні сотні років. Жодної школи чи лікарні. Батьки вчать ремесла і традиціям, а шаман лікує при потребі.

Сонце починає ховатись за Червоними горами, а нам пропонують насолодитись східною кухнею, кальяном і чаєм каркаде….